Територіальні органи ДФС
у Миколаївській області

Офіційний портал
Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Який із запропонованих нових наборів даних у формі відкритих даних Ви вважаєте є найбільш пріоритетним

Лист ГУ ДФС у Миколаївській області від 12.08.2016 №2399/10/14-29-12-02-20, лист ГУ ДФС у Миколаївській області від 18.08.2016 №2474/10/14-29-12-02-20

19.08.2016

Головне управління ДФС у Миколаївській області розглянуло лист товариства з обмеженою відповідальністю <…> з питань заповнення Звіту про контрольовані операції та на підставі статті 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПКУ) надає індивідуальну податкову консультацію.

- якщо в колонці 20 додатку до Звіту про контрольовані операції загальну вартість операції (без вирахування непрямих податків) необхідно відображати в гривнях, то чи необхідно враховувати положення П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», якщо гривневий еквівалент в митній декларації при отриманні від покупця авансу в іноземній валюті, відрізняється від суми визначеного доходу за правилами бухгалтерського обліку?

Відповідно до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПКУ) наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 №8 «Про затвердження форми та Порядку складання Звіту про контрольовані операції», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2016 за №187/28317 (далі – Порядок), затверджено форму та Порядок  складання  Звіту про контрольовані операції.

Відповідно до пункту 23 розділу IV «Порядок заповнення додатка до Звіту» Порядку у графі 20 «Загальна вартість операції (без вирахування непрямих податків (грн.))» розділу «Відомості про контрольовані операції» додатка до Звіту про контрольовані операції зазначається загальна вартість контрольованої операції (без вирахування непрямих податків) у гривнях, за якою відповідна операція відображена в бухгалтерському обліку платника податку.

Отже, графу 20 додатку до Звіту про контрольовані операції необхідно заповнювати у гривнях, як це передбачено пунктом 23 розділу IV Порядку.

 

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон про бухгалтерський облік) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.1 статті 39 ПКУ господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно: операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо; операції з надання послуг; операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об'єктами інтелектуальної власності; фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо; операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.

Згідно з підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПКУ, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

            річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Частиною 2 статті 6 Закону про бухгалтерський облік встановлено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290 (далі – П(С)БО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Перелік надходжень, що не визнаються доходами, встановлено пунктом 6 П(С)БО 15. Зокрема, не визнаються доходами суми попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг), сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів;

інші операційні доходи - суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо;

фінансові доходи - дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі);

інші доходи - включають, зокрема, дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктом 8 П(С)БО 15 встановлено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Відповідно до пункту 8 розділу II «Склад та елементи фінансової звітності» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 (далі – П(С)БО 1), у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433, дохід від операційних курсових різниць відображається у статті «Інші операційні доходи» (ряд. 2120 Звіту про фінансові результати), втрати від операційних курсових різниць відображається у статті «Інші операційні витрати» (ряд. 2180 Звіту про фінансові результати).

Враховуючи зазначене, при визначенні критерію щодо обсягу господарських операцій платника податків для цілей трансфертного ціноутворення (з кожним контрагентом понад 5 мільйонів гривень), операції в іноземній валюті враховуються на дату їх здійснення у гривневому еквіваленті, при цьому курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, не враховуються при визначенні обсягу господарських операцій.

Однак, доходи від курсової різниці за відповідний податковий (звітний) рік враховуються при визнанні господарських операцій контрольованими при обчисленні річного доходу платника податків (понад 50 мільйонів гривень).

 

- враховуючи різносистемність заповнення платниками колонки 20, чи призведе подання уточнюючого Звіту про контрольні операції до застосування штрафних санкцій, визначених в п.120.3 ПКУ?

На підставі пункту 50.1 статті 50 ПКУ, у разі самостійного виявлення платником помилок, що містяться у раніше поданому Звіті про контрольовані операції, платник зобов'язаний подати уточнюючий Звіт про контрольовані операції, про що робиться відмітка у графі 1 заголовної частини Звіту.

Уточнюючий Звіт про контрольовані операції включає всю інформацію з раніше поданого Звіту (всі додатки разом з інформацією до додатків) із виправленням помилкових даних.

Штрафні санкції, передбачені пунктом 120.3 статті 120 ПКУ будуть застосовані, якщо виявлено контрольовані операції, які були раніше не задекларовані у Звіті про контрольовані операції. У такому випадку такий платник сплачує штраф у розмірі 1 відсотка суми контрольованих операцій, не задекларованих у поданому Звіті, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі не задекларовані контрольовані операції.

Із врахуванням вимог пункту 50.2 статті 50 ПКУ платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі Звіти за будь-який звітний (податковий) період .

Позиція ДФС України з цього питання викладена у відповіді на запитання 13, у листі від 14.04.2016 №13362/7/99-99-19-02-02-17 «Про застосування норм податкового законодавства щодо трансфертного ціноутворення».

Одночасно повідомляємо, що відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, та діє до внесення змін до статей ПКУ, на які в ній йде посилання.

 

 

До списку